П`ятниця, 23.02.2018, 23:11
RSДошкільний навчальний заклад №7
"КОЛОБОК"


Головне меню
Категорії
Мої статті [13]
Наші друзі
  • Міністерство освіти і науки України
  • К-П управління освіти і науки
  • К-П міська рада
  • ДНЗ №1 "Барвінок"
  • ДНЗ №2 "Гномик"
  • ДНЗ №5 "Олімпійський"
  • ДНЗ №15 "Джерельце"
  • ДНЗ №9 "Барвистий віночок"
  • ДНЗ №16 "Айболить"
  • ДНЗ №17 "Світлячок"
  • ДНЗ №20 "Дзвіночок"
  • ДНЗ №21 "Золота рибка"
  • ДНЗ №23 "Лелека"
  • Опитування
    Оцініть мій сайт
    Всього відповідей: 29
    Пошук
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Форма входу
    Головна » Статті » Мої статті

    адаптація дітей до умов ДНЗ

    Адаптація – це пристосування організму до нової обстановки.

    Перші кроки дитини в дитячому садку, як правило, непрості. Початок відвідування дошкільного навчального закладу — це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти та обов'язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка часто супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності.

    Середній термін адаптації дітей в нормі складає:

    §  у яслах – 7-10 днів;

    §  у дитячому садку в 3 роки – 2-3 тижні;

    §  у старшому дошкільному віці – 1 місяць.

    Процес адаптації дитини до умов дитячого садка, окрім певної трива­лості у часі, що є різним для кожної дитини, має кілька основних етапів (фаз). Це, зокрема, такі:

    І етап — у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організ­му дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням. Підвищуються збудливість, тривожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна і психологічна «буря» триває від 2—3 днів до 1-2 місяців (в окремих дітей).

    ІІ етап — період нестабільного пристосування, коли дитя­чий організм шукає оптимальні варіанти реакції на зовнішні впливи. Малюк продовжує придивлятися до нового оточення, робить спробу долучатися до спільної діяльності, стає більш активним, зацікавленим урівноваженим. Цей період триваліший, ніж перший,— від 1 тижня до 2—3 місяців.

    ІІІ етап — період відносно сталого пристосування. Організм знаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях.  Зменшується захворюваність, стабілізуються сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2—3 тижнів до півроку.

     

    Соціально-психологічна адаптація до дитячого садка у різних дітей від­бувається не однаково. Відіграють велику роль в адаптації до ДНЗ такі чинники як  вік дитини, тип вищої нервової діяльності, стан здоров'я, стиль виховання в сім'ї, родинні взаємини, емоційна залежність від матері, рівень розвитку в дитини ігрових навичок, комунікативних навичок, її контактність, доброзичливість, а також уміння дорослих забезпечити їй належний спокій, захищеність, повноцінне здоров’я та активізацію адаптаційних ресурсів.

    Одразу ж відзначимо, що в науці дитячий садок розглядається як позитивний чинник, який є важливим для повноцінного виховання. І з цим не можна не погодитися. Виховання в колективі виробляє у малюка пози­тивні соціальні стереотипи поведінки — самостійність, увагу до оточуючих, готовність допомогти іншому, а також здатність перебувати в колективі.

    Зазвичай кожна дитина по-різному реагує на нову ситуацію, проте є і певні загальні ознаки:

    o   Завжди нелегко звикають до дитячого садка або ясел єдині в сім'ї діти, особливо надмірно опікувані, залежні від матері, ті, що звикли до виняткової уваги, невпевнені в собі.

    o   Гірше за інших почуваються в дошкільних установах діти з флегматич­ним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. А якщо вихователь не розуміє проблем такої дитини, то починає ще більше підга­няти малюка, при цьому емоційний стрес діє таким чином, що дитина ще більше загальмовується, стає млявішою, байдужішою. Такій дитині потрібні постійна увага і підтримка з боку вихователя, оскільки інші діти схильні дратувати й кривдити слабких і залежних. При цьому, зазвичай, надмірна вимогливість і принциповість вихователя буде серйозним гальмом.

    o   Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім'ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони пово­дяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, сумніваються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

    o   Вступ до співтовариства дітей, як показує досвід, легко переноситься дитиною, якщо вона до того часу вже звикла до контактів з дорослими і дітьми, що не належать до її сім'ї. Це допомагає малюкові швидше при­стосуватися до нових людей і ситуацій.

    Враховуючи вищезазначене, можна виділити три групи дітей за харак­тером пристосування до нових умов життя.

          Перша група — ті, для кого процес адаптації проходить легко і безболіс­но. Ці діти цікавляться іграшками й діяльністю, комунікабельні, само­стійні, врівноважені. У сім'ї спілкування батьків з дитиною доброзич­ливе, поважне.

          Друга група — малюки, які адаптуються повільніше й важче, їх поведін­ка характеризується нестабільністю, періоди зацікавлення грою зміню­ються періодами байдужості, вередування, їм бракує довіри у ставленні
    до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування у таких ма­люків розвинені недостатньо. Ці діти часто бувають малоініціативни­ми, менш самостійними, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків спостерігається нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звертання змінюються окри­ками, погрозами або послабленням вимогливості, неувагою.

          Третя група — діти, які важко пристосовуються до нового середовища. Як правило, вони несамостійні, неконтактні, звичні до нестабільності в режимі дня, швидко втомлюються. Ігрові навички у них часто бува­ють несформовані. Такі діти нерідко стикаються з проявами авторитар­ності, жорстокості або, навпаки, зайвого лібералізму з боку дорослих, що спричиняє острах, недовіру до вихователя чи повне ігнорування його й інших дітей. Сон, апетит у таких дітей часто бувають погані або зовсім відсутні, їм притаманна висока захворюваність, яка ще більше уповільнює звикання до нового оточення і нових вимог.

     

    Важкий тип адаптації до дитсадка характеризується станом дитини на межі здоров'я та хвороби – малюк знаходиться в стані постійного стресу.

    Ознаки перебування дитини в стані психоемоційного напруження (за умови, що вони раніше не спостерігалися у дитини):

    §  труднощі під час засинання і неспокійний сон;

    §  втома після навантаження, яке зовсім нещодавно не спричиняло відчуття стомленості;

    §  безпричинна образливість, плаксивість або, навпаки, підвищена агресивність;

    §  неуважність;

    §  занепокоєння, непосидючість;

    §  відсутність упевненості в собі, яка виражається в тому, що дитина все частіше шукає схвалення в дорослих, тисне на них;

    §  прояви впертості;

    §  дитина постійно смокче соску, палець, жує що-небудь, занадто жадібно й без розбору їсть, заковтуючи при цьому їжу (інколи навпаки спостерігається стійке порушення апетиту),

    §  страх встановлювати контакти, прагнення самотності, відмова брати участь  в іграх однолітків (часто дитина безцільно блукає по групі, не знаходячи собі заняття);

    §  гра зі статевими органами;

    §  сіпання плечей, гойдання головою, тремтіння рук;

    §  зниження маси тіла або, навпаки, початкові виявлення симптомів ожиріння;

    §  підвищена тривожність;

    §  нетримання сечі, яке раніше не спостерігалося.

    Наявність вищезгаданих симптомів часто свідчить про виникнення психосоматичних розладів, ігнорування яких може негативно позначитися на самопочутті, поведінці дитини, стійких порушень в особистісному розвитку дитини. Нерідко такі діти згодом стають брехливими, невпевненими в собі, схильними до безплідних мріянь, боязкими, некомунікабельними. У них як спосіб захисної поведінки дуже рано формується соціальна маска.

           Полярним типом стосовно важкої адаптації є тип легкої адаптації дитини, коли малюк адаптується до нової обстановки протягом декількох тижнів, найчастіше — півмісяця. З такою дитиною майже немає клопотів  і зміни, які спостерігаються в її поведінці, зазвичай короткочасні й незначні, тому дитина не хворіє.

    Крім двох полярних типів адаптації, є ще і проміжний варіант, який ніби поєднує крайні прояви адаптації дитини. У подібних випадках ми говоримо про середню тяжкість перебігу періоду різних адаптаційних змін у дитячому організмі. При цьому типі адаптації дитина в середньому адаптується до нового організованого колективу більше місяця й інколи під час адаптації може захворіти. Як правило, хвороба протікає без ускладнень, що є головною ознакою вказаного типу адаптації. Хворобі та ускладненню процесу адаптації може запобігти лікар -  чим раніше він призначить коригуючі заходи дитині, тим менша ймовірність, що малюк захворіє, а значить, його адаптація наблизиться до сприятливої, а це в свою чергу, допоможе легко  адаптуватися дитині й надалі, коли вона переступить поріг школи. Доведено, що в разі важкої адаптації до дитсадка дитина погано адаптується і до умов початкової школи.

      

    Поради батькам.

    Взаємодія психолога з батьками— запорука успішної адаптації дитини до умов дитячого садка.

    §  Щоб процес пристосування дитини до нових умов пройшов максимально безболісно, необхідно підготувати її до цього. За кілька тижнів до  того, як дитина почне відвідувати дитячий садок, доцільно змінити час  перебування з нею батьків, спробувати наблизити режим дитини вдома до режиму дитячого закладу, який вона має відвідувати.

    §  Не слід з першого ж дня залишати дитину у дитячому садку до вечора, тривалість перебування її в новому колективі має становити півтори — дві з половиною години на день і поступово збільшуватись. Краще в перші дні приводити дитину лише на прогулянки, оскільки така ситуація звична для неї, їй легше зорієнтуватися в ній, познайомитись із дітьми та вихова­телями. Бажано приводити дитину до дитячого садка в другій половині дня, на вечірню прогулянку. Тоді можна звернути її увагу на те, як батьки при­ходять по дітей, як вони радісно зустрічаються, як діти прощаються одне з одним, домовляються про завтрашню прогулянку. Такий позитивний досвід значно полегшує процес адаптації. Слід пам'ятати про таку особливість дітей, яку можна назвати «зараження емоціями»: почне плакати одна дитина, її «підтримає» інша; дитина, яка щойно почала відвідувати дошкільний заклад, може стати свідком плачу і негативних емоцій інших дітей під час прощання з бать­ками. Немає сенсу говорити про те, як така ситуація вплине на її настрій.

    §   Батькам можна запропонувати пройти в групову кімнату разом з дити­ною. Підтримка, турбота, впевненість у тому, що мама поруч, допомагає дитині освоїтися в новій обстановці, установити стосунки з вихователем, з дітьми. Мати разом з дитиною розглядає іграшки, предмети побуту, спальню, грає з дітьми. Присутність близької людини дає дитині мож­ливість спокійніше орієнтуватися в нових умовах.

    §  Важливу роль у звиканні до нових умов відіграє інтимізація предметів, можливість принести із собою свої іграшки. Завдяки цьому в дитини під­тримується фон упевненості; улюблена знайома іграшка допомагає відвер­нути увагу від прощання.

     

    Психолог, вихователі, батьки повинні проводитись таким чином, щоб дитина відчула, що її люблять, піклуються про неї, сприймають такою, якою вона є.


    Категорія: Мої статті | Додав: kolobok (04.04.2013)
    Переглядів: 4723 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:

    Copyright MyCorp © 2018
    Створити безкоштовний сайт на uCoz